САЙТ ВИДАЛЕНО


 

Історія нашого краю – частина історії Поділля та Правобережної України. Численні дослідження археологів  та краєзнавців показують, що в ранній період територія нашого краю  кілька разів заливалася водою  і було море. Про це свідчать кристалічні породи, покриті великою товщиною  осадкових порід  різних віків .
Знаряддя праці наших предків  були примітивними: шкрабачки, проколки, кам’яні голки. Такі речі  ще й досі знаходяться  на полях і урочищах  біля Стіни, Кислицького, Гнаткова, Великої Русави, Яланця, Пеньківки, Комаргорода, Нетребівки, Томашполя. І разом з тим свідчать про  відносну густоту   заселення первісних людей  на території нашого району.
У 13-14 ст. розвиток краю пов’язаний  із захопленням земель Золотою Ордою. Починаючи із 40 –років 14 ст.  посилюється експансія на Поділля Великого князівства литовського. Тут формується уділ литовських князів Корнятовичів.
Після  Люблінської  унії 1569 р. Брацлавщина була приєднана  до Польщі. Цей акт зумовлює різку  експансію  на Українські землі  польських світських та духовних феодалів. Домінуюче становище  серед тодішніх магнатів  займали Бугацькі, Замойські, Конецпольські, Калиновські.
Саме магнату Замойському  належав і Томашпіль. В 1580 р.  польський магнат  Ян Замойський, коронний підканцлер  розпочав укріплювати край, побудував фортецю  у Шаргороді, Ямполі, Стіні (Янгород). В складі володінь Яна Замойського  було і наше селище яке мало в той час зовсім іншу назву. В перші роки 17 ст. Ян Замойський подарував  це поселення своєму сину Томашу.
Томашпіль - вперше згадується  в писемних документах  в 1616 р.
З кінця 16 поч. 17 ст. спостерігається процес швидкого  зростання населення Брацлавського воєводства. В Томашпіль було запрошено євреїв  із західної Європи для організації торгівлі і ремесла.
Зростання чисельності мешканців міста пов’язується з тим, що вони шукали притулку в містах, в міських поселеннях . Місто швидко заселялося  і з часом нараховувало  419 дворів. За кількістю жителів  Томашпіль поступався лише  Шаргороду і Могильову .
По ревізії 1847 р. Томашпільська єврейська община  складалася  з 1875  чоловік. По перепису 1897 р.  жителів в Томашполі було 4972, серед них 4515 євреїв.
Значна частина населення  займалась ремеслом, торгівлею. В 1852 р. в Томашполі було 77  ремісників, які давали продукцію на 1140 крб. Діяв винокурний завод, який належав  поміщиці Браницькій .
В 1873 р. в Томашполі було збудовано новий цукровий завод. Він переробляв цукрову сировину, яка постачалась поміщиками  навколишніх сіл. Техніка на заводі була примітивна, робітники  одержували за працю  по 4 – 5 крб. на місяць. Директором Томашпільського  заводу був французький підданий Вільямс.
В той час  це було велике населене місто. В культурному відношенні   Томашпіль розвивався дуже слабо. Майже  все населення було неписемним. На весь Томашпіль було одне  однокласне училище  з двома учителями, які  навчали 60 учнів. В той час діяло дві православні церкви, костьол, синагога, 4 молитовні будинки.
Появились деякі лікувальні заклади: заводська лікарня, амбулаторія  для селян, єврейська лікарня, аптека тощо. Зростало населення Томашполя. За пів століття воно збільшилося майже в 4 рази  і в 1908 р.  перевищило  8000 чоловік .
Наприкінці  19 ст.  почали діяти  два  миловарні заводи, став  до ладу паровий млин .
Непосильна праця, важкі умови тогочасного  життя  породжували ненависть  жителів Томашполя  проти їхніх гнобителів. Про гостроту класових протиріч  свідчать події , які відбувалися в Томашполі  й сусідніх селах   у період першої російської революції. 30 листопада 1905 р.  на стінах будинку Томашпільського цукрового заводу  було розклеєно   відозви  робітників  із закликом   негайно застрайкувати, вимагати збільшення зарплати  на 10 копійок в день. Майже все населення Томашполя  залишалось не писемним. Послугами лікарні і амбулаторії  могли скористатися тільки заможні люди. Коли в 1914 р. в Ямпільському повіті спалахнула епідемія  холери, перші ознаки її зареєстрували саме в Томашполі. З 25 вересня  по 18 жовтня  зареєстровано було 20 хворих, з яких більшість померли .
Імперіалістична війна принесла жителям  Томашполя багато страждань  і злиднів. Значно погіршилось їх  становище, зросла дорожнеча. Все це ще більше посилило революційні настрої  робітників, наймитів, селян.
У березні 1917 р. наймити і робітники  роззброїли пристав  і 25 стражів Томашполя. На підприємствах почали  створювати профспілки. Завком  цукрового заводу  у квітні  1917 р. прийняв рішення – запровадити 8 - годинний робочий день  та оплату за надурочні години  в подвійному розмірі. У травні  робітники й службовці  Томашпільських поміщицьких маєтків  затвердили резолюцію, в якій йшлося  про введення 8 – годинного  робочого дня  і підвищення зарплати на 50 %. Представники профспілки  Томашпільських цукроварів  взяли участь у створенні  повітового  комітету  профспілки .
На боротьбу за свої права , за землю  піднялися й селяни волості. У жовтні  подільський губернський комісар Тимчасового уряду  зазначав, що в Томашпільській волості тривають заколоти, громлять ґуральні  й цукрові заводи, палять економії, знищують запаси хліба, фуражу і худобу.
Наприкінці лютого Томашпіль окупували  австро – німецькі війська. Окупанти відновили  буржуазно – поміщицькі  порядки, грабували населення, накладали на нього великі контрибуції, розорили Томашпільський цукровий завод  й вивезли понад  1200 мішків цукру .
Жителі Томашполя чинили опір  окупантам. До партизанського загону Ф.Ю.Криворучка   входили  робітники і селяни   з Томашполя й навколишніх сіл. Загін двічі з боями захоплював Томашпіль. Окупанти  ув’язнювали   жителів за зв’язок з партизанами. Комісія, яка вербувала солдатів  до гетьманської армії, повідомляє, що Томашпільське і навколишнє населення  їй і австро –німецьким військам не довіряє, а більшовиків вважає за своїх братів. В липні 1919 р.  кавалерійська бригада  Г.І.Котовського  з допомогою населення  визволила Томашпіль.
Навесні  1920р.  війська Польщі окупували  Томашпіль. Проти нових загарбників  у селах спалахували повстання. Одне з таких повстань було  в Томашполі. Воно почалося  в середині червня  1920 р.  17 червня  загони червоної армії  допомогли жителям  визволити Томашпіль від польських інтервентів.
16 березня 1944 року район був звільнений з – під неволі фашистських окупантів.
Після кількох адміністративно – територіальних змін 6 грудня  1966 року Томашпіль знову стає районним центром, остаточно сформовано інфраструктуру району і закінчено процеси реорганізацій.
Район розташований в південно-західній частині Вінниччини і займає територію 0,8 тис. кв. км.
На території району 34 населених пункти, з яких Томашпіль і Вапнярка є селищами міського типу і розташовані одне від одного на відстані 19 кілометрів.
Район багатий на різні нерудні корисні копалини: вапняк, пісок, глину, які мають місцеве значення.
Ґрунти темно-сірі опідзолені. Майже 8 тис. гектарів займають лісонасадження, в основному листяних порід.